Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.02.2018 року у справі №910/15932/14
Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №910/15932/14
Постанова ВГСУ від 06.08.2015 року у справі №910/15932/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Справа № 910/15932/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги товариства власників квартир "Літа"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.06.2015у справігосподарського суду м. Києваза позовомтовариства власників квартир "Літа"до1) Київської міської ради, 2) відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест", 3) реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києвітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державне агентство земельних ресурсів Українипровизнання державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації державного акта на право власності на землю за участю представників сторін:

позивача: Куркова А.В.( представник за дов. від 01.07.2014 б/н)

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: Супрун А.М. в.о. голови правління наказ №03/к від 12.06.2013,

відповідача 3: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство власників квартир "Літа" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест", Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації державного акта на право власності на землю.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015, провадження у даній справі в частині вимог до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання внести зміни до державного земельного кадастру та скасування державної реєстрації за № 02-8-00194 від 30.10.2008 державного акта на право власності на землю припинено. У задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 та державного акта серія КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку недійсними - відмовлено.

Вказані судові рішення в частині припинення провадження у справі мотивовані тим, що зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві скасувати державну реєстрацію державного акта на право власності на землю підвідомчий адміністративним судам, а в частині відмови в позові тим, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. 215, 216 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТВК "Літа" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.3 ст. 35 ГПК України, ст. 1, 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 42, 116, 118 Земельного кодексу України. Також як зазначає скаржник помилковим є висновок суду першої та апеляційної інстанції, що права позивача не підлягають захисту з використанням правового механізму передбаченого ст.215, 216 ЦК України з посиланням на доводи зазначені в касаційній скарзі.

У відзиві ВАТ "Укртурінвест" просить касаційну скаргу ТВК "Літа" залишити без задоволення а оскаржувані рішення та постанову без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.04.1995 Печерською районною у місті Києві Державною адміністрацією зареєстровано юридичну особу - Товариство власників квартир будинку № 14/12 по вул. Суворова м. Києва "Літа", яке створено за рішенням власників квартир багатоквартирного будинку № 14/12 по вул. Суворова у м. Києві.

Відповідно до статті 7 Статуту позивача, ТВК "Літа" організує утримання будинку, забезпечення його опаленням, газом водою, електроенергією, а також участь усіх власників квартир у роботах і витратах пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території (зони охорони пам'ятки архітектури), проводить роботу серед членів товариства та інших мешканців щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів і зберігання будинку.

Згідно листа Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" за № 124/6 спірний будинок по вул. Суворова 14/12 знаходиться на балансі КП "Липкижитлосервіс" .

03.04.2001 рішенням Київської міської ради від № 254/1231 "Про погодження місць розташування об'єктів" (пункт 4), ВАТ "Укртурінвест" погоджено місце розташування офісно- житлових прибудов до будинку № 12/14 на вул. Гайцана, 12 у Печерському районі м. Києва на землях міської забудови.

14.07.2005 рішенням Київської міської ради № 778/3353 "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Укртурінвест" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М.Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва", передано в оренду земельну ділянку площею 0,17 га.

15.02.2006 за актом приймання - передачі земельної ділянки, складеного відповідно до договору оренди від 13.02.2006, Київська міська рада (орендодавець) передала, а ВАТ "Укртурінвест" (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку по вул. Миколи Гайцана, 12/14 в Печерському районі м. Києва, розміром 0,1743 га, за цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:82:342:0008 (далі, спірна земельна ділянка). Місце розташування земельної ділянки, що передається в оренду, зазначене на плані земельної ділянки, що є невід'ємною частиною до договору оренди земельної ділянки.

08.02.2007 рішенням Київської міської ради № 125/786 "Про продаж земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Укртурінвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва", затверджено умови продажу земельної ділянки та вирішено після сплати повної вартості земельної ділянки оформити та видати ВАТ "Укртурінвест" в установленому законом порядку державний акт на право власності на земельну ділянку.

02.04.2007 між Київською міською радою та ВАТ "Укртурінвест" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення , за умовами якого ВАТ "Укртурінвест" купив земельну ділянку за адресою вул. Миколи Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва, площею 1 743 кв.м.

На підставі зазначеного Договору ВАТ "Укртурінвест" видано державний Акт на право власності на земельну ділянку по вул. Миколи Гайцана, 12/14, серії КВ№ 1375421, державна реєстрація за № 02-8-00194 від 30.10.2008.

В подальшому постановою Шевченківського районного суду від 19.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013 визнано протиправними та скасовано пункт 4 рішення Київської міської ради від 03.04.2001 № 254/1231 "Про погодження місця розташування об'єктів", рішення від 14.07.2005 № 778/3353 "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Укртурінвест" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М.Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва" та рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року № 125/786 "Про продаж земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Укртурінвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва".

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку і договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації державного акта на право власності на землю.

Статтею 210 ЗК України встановлено, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст. 203 ЦК України згідно якої, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відмовляючи в позові щодо визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними, господарський суд попередніх інстанцій застосував при вирішенні даного спору судову практику Європейського суду з прав людини, стверджуючи, що, оскільки вищезазначені рішення Київської міської ради були реалізовані та повністю виконані у зв'язку з продажем спірної земельної ділянки відповідачу-2, то вимога про визнання недійсним спірного Договору та державного Акту не може бути підставою для відновлення порушених, на думку ТВК "Літа", прав позивача.

Натомість судом попередніх інстанцій не враховано, що згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: - неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; - неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;- свобода договору; - свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; - судовий захист цивільного права та інтересу; - справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ч.2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

За умовами спірного договору ВАТ "Укртурінвест" купило земельну ділянку за адресою вул. Миколи Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва, площею 1743 кв.м. для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до цього будинку.

Рішення Київської міської ради, на підставі яких було укладено спірний договір, скасовано судом адміністративної юрисдикції, з тексту судових актів якого вбачається, що земельна ділянка, щодо якої міськрадою прийняті рішення, включає прибудинкову територію будинку по вул. Суворова 14/12, а також сам цей будинок, для здійснення прибудови до якого виділено товариству відповідну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, наведене свідчить, що на проданій ВАТ "Укртурінвест" земельній ділянці знаходиться майно, а саме будинок по вул. Суворова 14/12, квартири в якому приватизовані, а їх власники об"єднались в товариство власників, яким відповідно до законодавства України одночасно з приватизацією квартир передаються у власність і допоміжні приміщення, що і складає житловий будинок в цілому, на що суд уваги не звернув.

Також, поза увагою та дослідженням суду 1-ї та 2-ї інстанції залишились і обставини зазначення різної адреси земельної ділянки за спірним Договором, яка включає прибудинкову територію будинку: в одному випадку по вул. Миколи Гайцана, 12/14, а в іншому - по вул. Суворова 14/12.

Крім цього, як на підставу для відмови в позові щодо визнання спірного Договору та державного Акту недійсними, господарський суд попередніх інстанцій посилається на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, оскільки задоволення даного позову не призведе до відновлення такого права.

При цьому, судом застосовано положення ст. 387 ЦК України, якою власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння, стверджуючи при цьому, що, оскільки позивач вважає себе власником майна (прибудинкової території, до якої входить спірна земельна ділянка), то його права не підлягають захисту шляхом задоволення даного позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. 215, 216 ЦК України.

Однак, такі твердження суду не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать змісту позовної заяви, згідно якої ТВК "Літа" співвласниками прибудинкової території називає власників приватизованих квартир з посиланням на ч.2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Отже, оскільки ст. 387, 388 ЦК України визначено спосіб захисту порушеного права саме власника майна, яким ТВК "Літа" себе не

вважає, та згідно матеріалів справи таким не було і не являється, то висновки суду попередніх інстанцій щодо неможливості захисту порушеного права чи інтересу позивача шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. 215, 216 ЦК України, є передчасними.

Слід також звернути увагу на положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України, якими встановлено способи захисту цивільних/господарських прав та інтересів судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Всупереч наведеному судом 1-ї та 2-ї інстанцій не перевірено всі наведені в позовній заяві доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТВК "Літа", частину з яких суд сприйняв у відмінному від доводів позивача сенсі, що свідчить про порушення судом вимог ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, враховуючи, що судом 1-ї та 2-ї інстанцій не перевірено всі доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, всі ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними не можна визнати обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Що ж до позовних вимог ТВК "Літа" до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання внести зміни до державного земельного кадастру та скасування державної реєстрації за № 02-8-00194 від 30.10.2008 державного акта на право власності на землю, то висновки господарського суду попередніх інстанцій про припинення провадження у справі в цій частині позову на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України колегією визнаються правомірними, оскільки відповідно до ч.1-2 ст. 2 та ч.1 ст. 17 КАС України спір щодо скасування державної реєстрації та зобов'язання щодо вчинення певних дій суб'єктів владних повноважень, зокрема, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, підвідомчий адміністративному, а не господарському суду, що дає підстави для залишення оскаржуваних судових актів в цій частині без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 та рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2015 у справі №910/15932/14 в частині відмови в позові скасувати.

Справу в цій частині направити до господарського суду м. Києва на новий розгляд.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі №910/15932/14 в частині припинення провадження у справі залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

Г.М. Мачульський